ЕВОЛЮЦІЯ МЕТОДИЧНИХ ПАРАДИГМ У ТЕХНІЦІ СПОРТИВНИХ ТАНЦІВ: ВІД МЕТАФОРИ ДО БІОМЕХАНІКИ

Анотація

У даній статті авторами здійснено порівняльний аналіз методичних підходів до виконання свінгових рухів, нахилів, підйомів і опускань у спортивних танцях європейської програми. Отже, проведене дослідження підтверджує, що сучасна методична література, рекомендована провідними міжнародними танцювальними організаціями, демонструє тенденцію до поєднання образно-метафоричних і біомеханічних моделей пояснення техніки руху. Метою дослідження є охарактеризувати зміст педагогічних парадигм, що лежать в основі формування тілесної грамотності спортсменів, з урахуванням кінематичних, ритмічних та естетичних характеристик. У роботі були використані методи теоретичного аналізу, контент-аналізу наукових джерел, порівняльної педагогіки, біомеханічного моделювання та літературної адаптації. Результати здійсненого аналізу дозволяють зробити висновок про наявність двох провідних підходів: інтуїтивно-образного, що базується на метафоричному мисленні, та структурно-біомеханічного, що спирається на кінематичні моделі, анатомічну точність і фазову структуру руху. На основі аналізу сучасних досліджень (Chang et al., Kulíš et al., Shioya, Yoshida et al.) та класичних джерел (Moore, Howard, Hearn, Trautz, Nystrom) виявлено тенденцію до синтезу стилів у сучасній методиці викладання. Здійснене дослідження дає можливість сформулювати концепт «інтелектуальної хореографії» як нової педагогічної рамки, що поєднує наукову точність, естетичну образність і спортивну ефективність. Запропоновано створення модульної системи навчання, адаптованої до дитячої, рекреаційної та інклюзивної педагогіки, особливо актуальної в умовах військового стану. Стаття спрямована на оновлення методики викладання спортивного танцю, формування тілесної грамотності та розвиток національної хореології як синтезу мистецтва, науки і спорту.