СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ ЗМІСТУ І СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ «ОСВІТНЯ АВТОНОМНІСТЬ»

Анотація

Задля успішної самореалізації у сучасному глобалізованому суспільстві випускники закладів загальної середньої освіти мають уміти не лише ставити цілі і досягати їх, а й бути готовими вчитися впродовж життя, здобувати й поглиблювати свої знання, уміння і навички, прагнути самостійно пізнавати світ, самостійно контролювати рівень здобутих освітніх результатів, здійснювати рефлексію власної освітньої діяльності. Реалізація зазначеного можлива лише за умов цілеспрямованого формування і розвитку в учнів закладів загальної середньої освітньої автономності. Мета статті полягає в уточненні змісту і сутності поняття «освітня автономність» у науковій педагогічній літературі. Досягнення сформульованої мети передбачає використання наступних наукових методів дослідження, а саме: теоретичний аналіз наукової педагогічної літератури, поняттєво-категорійний аналіз, метод дискурсивної рефлексії. Узагальнюючи результати теоретичного аналізу наукової педагогічної літератури маємо зазначити, що основу освітньої автономності складає така ключова компетентність як навчання впродовж життя. Формування освітньої автономності учнів в закладах загальної середньої освіти має бути цілеспрямованим, оскільки високий рівень сформованості досліджуваного дидактичного феномена надає їм можливість бути більш адаптованими до швидкозмінних умов життя в сучасному глобалізованому суспільстві, здатними усвідомлювати важливість здобуття нових знань, умінь і навичок, а також готовими до безперервної освіти. Аналіз наукової літератури дає змогу стверджувати, що підходи, технології, методи і методики, які вчителя застосовують для формування і розвитку в учнів закладів загальної середньої освіти освітньої автономності, забезпечують також сприятливі умови для набуття ними навичок критичного мислення і креативності. Учні вчаться добирати й аналізувати інформацію, зіставляти факти, робити обґрунтовані висновки і приймати виважені рішення, а також продукувати нові ідеї і знаходити нові способи розв’язання стандартних і нестандартних проблем. Освітня автономність невіддільно пов’язана з навчальною мотивацією. Учні, які вирізняються високим рівнем навчальної мотивації, здатні і готові брати відповідальність за власну освітню діяльність, справлятися з труднощами, долати перешкоди в досягненні мети. Варто також зазначити, що одним із центральних структурних компонентів освітньої автономності є здатність до самоконтролю і саморегуляції. Вважаємо, що учні, які вирізняються високим рівнем освітньої автономності, здатні контролювати власні емоції, власні дії і поведінку.