МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ НАВЧАННЯ СПІВУ ДІТЕЙ 6-РІЧНОГО ВІКУ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ЇХ КУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Анотація

Статтю присвячено розкриттю методичних основ (зокрема етапів, методів і особливостей) навчання співу дітей 6-річного віку, що розглядається як важливий складник формування культурної компетентності особистості. Для підготовки та проведення дослідження застосовано методи теоретичного аналізу та порівняння наукових джерел і навчальної літератури, а також узагальнення практичного досвіду роботи з дітьми відповідної вікової групи.

Розкрито значення співочої діяльності для виховання та розвитку дитячої особистості; виокремлено деякі розбіжності і проблеми у вокальній підготовці та сформованості загальних музичних і власне вокальних здібностей дітей 6-річного віку (порушення координації між слухом і голосом, неволодіння основними навичками співу тощо).

Проаналізовано основні етапи навчання дітей співу (опанування співочої постави та диригентських жестів педагога; засвоєння дітьми навичок співочого дихання та інших правил співу; вдосконалення вокально-технічних навичок; робота над емоційно-образними аспектами виконання та збагачення співу творчими видами діяльності) та відповідні словесні, наочні та практичні, репродуктивні та творчі методи їх реалізації. Деякі етапи проілюстровано наочними прикладами з сучасної навчальної літератури.

Виокремлено особливості застосування зазначених етапів навчання співу дітей 6-річного віку: 1) відсутність чітких меж між етапами, які можуть збігатися, накладатися й поєднуватися; 2) доцільність поєднувати на всіх етапах словесні, наочні і практичні, репродуктивні та творчі методи навчання; 3) обов’язкове використання під час навчання співу мотиваційних і ігрових елементів; застосування та чергування різних форм співу – сольного, ансамблевого, хорового, «ланцюжком» тощо; 4) важливість домінування емоційних початків над «технічними» аспектами вокального навчання для формування в дітей любові й інтересу до співу.