КОРЕЛЯЦІЙНИЙ ЗВ’ЯЗОК МІЖ СИЛОВИМИ ПОКАЗНИКАМИ ЧОЛОВІКІВ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ ОЗДОРОВЧИМ ФІТНЕСОМ ТА ОКРУЖНІСТЮ ЇХ ПЛЕЧА

Анотація

У статті розглянуто кореляційний зв’язок між силовими показниками чоловіків, які займаються оздоровчим фітнесом, та антропометричним параметром – окружністю плеча. Актуальність роботи зумовлена потребою у науковому обґрунтуванні вибору вправ, що найбільш ефективно впливають на гіпертрофію м’язів верхніх кінцівок у чоловіків, котрі тренуються з метою покращення фізичної форми та пропорцій тіла. У дослідженні взяли участь 11 чоловіків віком 27–33 роки зі стажем занять від трьох до десяти років. Для визначення взаємозв’язку між показниками використано кореляційний аналіз Пірсона. Учасники виконували силові тести, що включали базові та ізолюючі вправи: жим штанги лежачи, присідання зі штангою, згинання рук зі штангою стоячи, французький жим лежачи, розгинання рук на блоці та згинання рук у тренажері сидячи. Виявлено статистично значимий зв’язок між жимом штанги лежачи та окружністю плеча (r = 0,69; p < 0,05), а також між французьким жимом штанги лежачи та окружністю плеча (r = 0,88; p < 0,05), що свідчить про провідну роль цих вправ у розвитку м’язів плеча. Натомість не встановлено достовірних зв’язків між окружністю плеча та іншими вправами, зокрема згинанням рук зі штангою, розгинанням рук на блоці, згинанням рук у тренажері сидячи та присіданнями. Це може пояснюватися меншим впливом цих рухів на формування окружності плеча. Отримані результати дозволяють визначити найбільш ефективні вправи для розвитку м’язів рук у програмах оздоровчого фітнесу та оптимізувати тренувальний процес чоловіків, орієнтований на гіпертрофію двоголового й триголового м’язів плеча. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання встановлених закономірностей для побудови тренувальних програм з урахуванням індивідуальних морфологічних особливостей та рівня підготовленості тих що займаються, що сприятиме досягненню більш гармонійного розвитку мускулатури та запобіганню перенавантаженням.