РОЗВИТОК САМОСТІЙНОСТІ ТА ІНІЦІАТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Анотація

У статті здійснено цілісне теоретичне узагальнення механізмів формування самостійності та ініціативності студентів у процесі навчання у ЗВО, що набувають ключового значення у контексті особистісно орієнтованої вищої освіти. У результаті проведеного теоретико-методологічного аналізу з’ясовано, що самостійність та ініціативність є взаємопов’язаними ключовими якостями особистості студента, які забезпечують його активну участь в освітньому процесі, відповідальність за результати навчання, а також готовність до самореалізації в професійній діяльності. Вони формуються під впливом комплексу внутрішніх та зовнішніх чинників, що вимагає створення відповідних психолого-педагогічних умов у ЗВО. Найефективнішими сучасними підходами до їх формування є особистісно орієнтований, діяльнісний та компетентнісний, які в сукупності дозволяють вибудувати освітнє середовище, сприятливе для розвитку автономної та ініціативної поведінки студентів. Усвідомлення ролі цих якостей у контексті вищої освіти відкриває можливості для вдосконалення освітнього процесу з урахуванням індивідуальних траєкторій професійного становлення здобувачів. Визначено напрямки підвищення ефективності освітнього процесу з урахуванням розвитку самостійності та ініціативності – 1) інтеграція елементів самостійного вибору в освітній процес; 2) залучення студентів до спільного проєктування освітніх модулів та курсів; 3) розвиток рефлексивної культури; 4) оцінювання, що орієнтоване на розвиток; 5) застосування цифрових платформ для самостійної роботи, де цифрове середовище дає широку можливість для індивідуалізації навчання. Перспективами подальших досліджень є емпіричне вивчення ефективності впровадження зазначених психолого-педагогічних умов у практику вищої освіти, розробка діагностичних інструментів для оцінювання рівня сформованості самостійності та ініціативності у студентів, а також вивчення динаміки розвитку цих якостей в умовах змішаного та дистанційного навчання.