TARAS FRANKO ON THE IMPORTANCE OF PHYSICAL EDUCATION IN THE LIFE OF UKRAINIANS

ТАРАС ФРАНКО ПРО ЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ЖИТТІ УКРАЇНЦІВ

Анотація

У статті здійснено аналіз педагогічних поглядів одного з найвизначніших діячів українського тіловиховання початку ХХ століття – Тараса Франка (1889–1971). Розглянуто основні ідеї та принципи, що лягли в основу його педагогічної діяльності. З’ясовано, що монографія Тараса Франка «Історія й теорія руханки», видана в 1923 році в Коломиї в друкарні Адама Кисілевського накладом «Сокола-Батька» у Львові, залишилася малодослідженою серед сучасних дослідників української педагогіки. Розкрито біографічні відомості про автора наукової праці. Окреслено роль батька української національного тіловиховання та засновника товариства «Сокіл-Батько» Івана Боберського в спортивній та педагогічній кар’єрі Тараса Франка. На основі рецензії Неро-Ховика, опублікованої в львівській газеті «Діло», констатовано, що монографія «Історія й теорія руханки» має чітку структуру і складається зі вступу, розділів історії та теорії фізичного виховання. Зазначено, що у вступі автор вказує на недостатнє розуміння українцями значення фізичного виховання для полегшення національної боротьби за існування власної держави. З’ясовано, що фізичне виховання в житті українського народу – це складний і багатовимірний процес, який охоплює національні, духовні, фізіологічні та біологічні аспекти, а сучасні науковці підтверджують актуальність такого цілісного підходу у формуванні здорової, гармонійної та патріотично свідомої особистості. Узагальнено, що здоров’я буде лише за умови нормальної життєдіяльності людських органів, про що зауважує Тарас Франко. Зазначено, що погляди автора монографії «Історія й теорія руханки» є співзвучними із концептуальними засадами сучасної української педагогіки та узгоджені з ідеями провідних сучасних науковців і освітян у сфері фізичного виховання. Усе вищезазначене дає ґрунтовні підстави для внесення постаті Тараса Франка до когорти засновників української національної педагогіки у сфері фізичного виховання та спорту на рівні з його братом Петром Франком. Підсумовано, що внесок Тараса Франка, як і його брата Петра Франка становить вагому частину національної інтелектуальної спадщини.