ДОВІЙСЬКОВА ПІДГОТОВКА СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ У СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ДОСВІД УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ

Анотація

Враховуючи геополітичну ситуацію сьогодення, яка зумовлена тривалою військовою агресією росії проти України, питання формування стійкого цивільного резерву є вельми актуальним. Метою цього дослідження є здійснення порівняльного аналізу моделей довійськової підготовки студентської молоді у системі вищої освіти України та Польщі. Визначено, що запровадження базової загальновійськової підготовки у закладах вищої освіти є відповіддю на потребу формування масового підготовленого резерву, здатного швидко адаптуватися до умов воєнного часу та виконувати завдання із захисту держави. Досліджено, що інституційно програма базової загальновійськової підготовки реалізується у координації Міністерства освіти і науки України та Міністерства оборони України: МОН забезпечує впровадження теоретичного курсу у межах освітніх програм, тоді як МОУ організовує практичну підготовку на базі військових частин/навчальних центрів, а також комунікує ключові організаційні вимоги. З’ясовано, що Україна обрала шлях інтеграції військової підготовки в обов’язкову освіту, фактично вводячи елемент загального військового навчання для всіх громадян з вищою освітою. Своєю чергою, установлено, що Польща упровадила добровільне військове навчання в межах університетської спільноти, що є прикладом класичної моделі резервної офіцерської підготовки, але адаптоване до власної системи. Досліджено, що обидві моделі мають на меті посилення обороноздатності через підготовку резервістів, проте масштаб і методи відрізняються. Порівняльним аналізом установлено, що довійськова підготовка студентської молоді у системі вищої освіти України та Польщі є відображенням національного безпекового контексту та стратегічних пріоритетів відповідних держав. Україна, перебуваючи в умовах війни, реалізує підхід загальносуспільної оборони, тоді як Польща застосовує інструменти «розумної мобілізації», спрямовані на залучення обмеженого, але підготовленого і вмотивованого сегмента молоді. З’ясовано, що спільною рисою цих моделей є тенденція до зближення освітньої та безпекової політики, що відповідає сучасній концепції всеосяжної оборони.