РОЗВИТОК ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МАТЕМАТИКИ ЗАСОБАМИ АДАПТИВНОГО НАВЧАННЯ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ОСВІТИ

Анотація

У статті розглянуто теоретико-методичні засади розвитку цифрової компетентності майбутніх учителів математики засобами адаптивного навчання в умовах цифровізації освіти. Зазначено, що цифровізація освітнього середовища вимагає оновлення змісту, методів і форм навчання, а також інтеграції адаптивних технологій, які забезпечують персоналізацію освітнього процесу. На основі аналізу наукових джерел обґрунтовано, що адаптивне навчання, яке спирається на можливості інформаційно-комунікаційних технологій, штучного інтелекту та аналітики навчальних даних, є ефективним засобом розвитку цифрової компетентності майбутніх учителів. Розкрито сутність адаптивного підходу як системи, що динамічно змінює зміст, темп і складність навчання відповідно до індивідуальних характеристик студента, сприяючи формуванню вмінь саморегуляції, критичного мислення та цифрової грамотності. Доведено, що участь студентів у діяльності в адаптивному освітньому середовищі забезпечує не лише ефективніше засвоєння математичних знань, а й формує розуміння принципів функціонування цифрових освітніх систем, готовність до їх використання у власній педагогічній практиці. Виокремлено три етапи впровадження адаптивного навчання у процес професійної підготовки майбутніх учителів математики: базовий (формування основ цифрової компетентності та користувацьких навичок), технологічний (оволодіння методикою створення адаптивних освітніх ресурсів) і професійний (інтеграція адаптивних технологій у реальний педагогічний процес). Описано методи навчання, що сприяють розвитку цифрової компетентності: занурення у цифрове середовище, проєктна діяльність, моделювання професійних ситуацій, кейс-стаді, змішане та дистанційне навчання. Наголошено на дидактичному потенціалі адаптивного навчання у розвитку самостійності, мотивації, рефлексії та здатності до інноваційної діяльності. Визначено основні виклики впровадження адаптивного навчання у педагогічну освіту, серед яких — недостатня цифрова підготовка викладачів, обмеженість україномовного адаптивного програмного забезпечення, потреба в удосконаленні нормативної бази та захисті персональних даних. Підкреслено, що ефективність використання адаптивного навчання залежить від наявності організаційно-педагогічних умов, методичної підтримки, етапності формування цифрової компетентності й інтеграції адаптивних технологій у всі компоненти професійної підготовки. Зроблено висновок, що адаптивне навчання має значний потенціал для модернізації підготовки майбутніх учителів математики, забезпечення індивідуалізації навчання та підвищення якості освіти в умовах цифрової трансформації суспільства.