РУСИФІКАЦІЯ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ТА РОЗВИТОК НАУКОВИХ ПОШУКІВ У ПЕДАГОГІЧНІЙ НАУЦІ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті прослідковано розвиток наукових пошуків українських вчених-педагогів впродовж ХХ –початку ХХІ століття у взаємозв’язку з суспільними процесами, спрямованими на зросійщення української освітньої галузі. Українська освіта й наука формувалась у складних умовах через зміни в суспільному житті та численні реформи. Після повалення царського уряду на початку ХХ століття спостерігалось піднесення національної свідомості українців, що сприяло розробці питань національного виховання та появі важливих експериментальних досліджень. Але подальші наукові пошуки стали неможливими через процес ідеологізації суспільного життя, що розпочався у 30-х роках та був спрямований на поширення ідеї панівної ролі російської мови та культури. Скорочується кількість українських шкіл, відбуваються репресії національно свідомих педагогів. Дослідження вже не мають експериментального характеру, під забороною опиняються теми розвитку особистості дитини, національного виховання, впливу народної педагогіки, висвітлення досвіду світової науки, здобутки видатних українських педагогів. Праці науковців спрямовані на звеличення досягнень російської педагогіки, особливо радянського періоду. Після нетривалого періоду «відлиги» 60-х років зросійщення освітньої галузі відновлюється на декілька десятиліть, й наукові пошуки зосереджуються переважно на вивченні ідей марксизму-ленінізму в педагогіці, критиці педагогічних ідей так званих «буржуазних країн» Заходу. Акцентовано, що після 1991 року русифікація суспільного життя й освіти зокрема не зупинилась, а лише уповільнилась, оскільки при владі залишились проросійські політики, які не ставили за мету національне відродження. Проблеми національної освіти порушувались більше на сторінках наукових видань, ніж на практиці. Тому зараз питання звільнення від російського впливу в освітній галузі й звернення до здобутків національної педагогіки є пріоритетним.