РОЛЬ КОЛЕГІАЛЬНИХ ОРГАНІВ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Анотація

Статтю присвячено особливостям функціонування колегіальних органів у вітчизняних закладах вищої освіти. Розкривається сутність колегіального підходу до управління діяльністю ЗВО. Наголошується, що колегіальність – це форма спільної роботи з метою прийняття оптимальних рішень у навчальній діяльності або принцип управління, за якого прийняття рішень здійснюється не однією особою, а групою осіб (колегією), які наділений рівними правами та повноваженнями під час вирішення завдань. Відповідно до Закону України «Про освіту» у ЗВО існує два рівні колегіальних органів – рівень управління закладом освіти та громадське самоврядування. У статті акцентовано увагу на тому, що вчена рада університету, вчена рада структурних підрозділів (інститутів, факультетів), наглядова рада, науково-експертна рада, науково-методична (науково-технічна) рада, консультативна рада , рада молодих учених входять до складу колегіальних органів управління навчальним закладом. До колегіальних органів громадського самоврядування належать конференція (збори) трудового колективу та студентське самоврядування. У статті проаналізовано склад колегіальних органів Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, Національного університету «Львівська політехніка», Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Сумського державного університету, Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та встановлено, що в більшості з них діють однакові колегіальні органи. університети, крім того, за рішенням вищих навчальних закладів вони можуть бути доповнені постійними або тимчасовими комісіями. У ході аналізу встановлено позитивні сторони діяльності колегіальних органів вищих навчальних закладів, у тому числі вищий рівень обґрунтованості та якості прийняття управлінських рішень за рахунок залучення ширшого кола наукових і науково-педагогічних працівників. в їх розвитку; використання оптимальних форм діяльності колегіальних органів; застосування прогресивних, інноваційних підходів до діяльності; залучення перспективних молодих учених до управління навчальним процесом; розширення кругозору працівників колегіальних органів, оскільки вони змушені виходити за межі повсякденної діяльності.